первісна людина

первісний, первобутній, первостайний. [Первісні народи. Первісний комунізм]. -ный человек - первісна людина, пралюдина. -ные жители - тубільці (-ців). -ное состояние - первісний стан. Обрамить в -бытное состояние - до первісного стану повернути.

* * *

1) перві́сний и пе́рвісний

2) перен. перві́сний и пе́рвісний, первобу́тній; ( дикий) ди́кий; ( некультурный) некульту́рний; ( отсталый) відста́лий

1. n

1) первісна людина

2) стародавній християнин

3) основний колір

4) мист. примітив

5) примітивіст

6) лінгв. кореневе слово

2. adj

1) первісний

2) примітивний, простий, нескладний

3) старомодний

4) грубий

5) мист. примітивістський

6) основний, первинний

7) лінгв. кореневий, непохідний

8) геол. первозданний

* * *

1) первісна людина; примітивна особа

2) древній християнин

3) основний колір

4) миcт. примітив; примітивіст; художник-самоучка

5) мaт. первісна функція

6) лiнгв. корінне слово

7) базисний, найпростіший елемент графічного зображення (кружок, багатокутник, т. п.)

1) первісний

2) примітивний, простий, нескладний

3) миcт. примітивістський, примітивний; ( ніким) не навчений

4) первинний; основний

5) старомодний

6) гeoл. первозданний

7) бioл. примордіальний, зародковий

1) первісна людина; примітивна особа

2) древній християнин

3) основний колір

4) миcт. примітив; примітивіст; художник-самоучка

5) мaт. первісна функція

6) лiнгв. корінне слово

7) базисний, найпростіший елемент графічного зображення (кружок, багатокутник, т. п.)

1) первісний

2) примітивний, простий, нескладний

3) миcт. примітивістський, примітивний; ( ніким) не навчений

4) первинний; основний

5) старомодний

6) гeoл. первозданний

7) бioл. примордіальний, зародковий

Фрезер, Джеймс Джордж (1854 - 1941) - англ. етнограф, історик, релігієзнавець. Застосував еволюціонізм та порівняльно-історичний метод до комплексного дослідження первісних вірувань на численному етнографічному матеріалі Р. озвиток духовності розглядав як три стадії еволюції людського світосприйняття: магії, релігії, науки. Спочатку первісна людина, відчуваючи свій зв'язок зі світом, намагається пізнати його і вплинути на нього за допомоги магії, походження якої Ф. виводив із принципів асоціативної психології. Переконавшись у неспроможності магічно вплинути на світ, людина перейшла до уявлень про існування надприродних сил і до поклоніння їм. Це - стадія, на якій уможливлюється втручання вищих сил у закономірний хід подій. Коли виявляється неспроможність вплинути на світ за допомогою релігії, настає "стадія науки", на якій людина повертається до пізнання законів природи. Досліджуючи еволюцію магії, Ф. ввів у науковий обіг класифікацію магічних обрядів і дій. На підставі теорії магії Ф. пояснював численні релігійні обряди і церемонії християнства, розкривав суть ряду фольклорних і міфологічних сюжетів та образів.

[br]

Осн. тв.: "Золота гілка" (1890); "Фольклор у Старому Завіті" (1918).

СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ - провідна її риса, властивість, котра вважається "специфічно людською". Від уявлень про позаісторичну С. л. філософія поступово переходить до визнання її культурно-історичної визначеності, намагаючись подолати субстанціалізацію тих властивостей, котрі, як здається, втілюють С.л. (показова щодо цього еволюція філософських уявлень про розум та мислення). Чимало важило визнання того факту, що С.л. функціонує лише у "дійсному людському існуванні" (Маркс). Проте навіть звертання до існування не усуває уповні загрозу редукціоністського витлумачення людини. Це засвідчує вразливість т. зв. есенційних уявлень про людину. Кардинальні уточнення в уявленні про С.л. пов'язані з відкриттям сфери підсвідомого. Доводиться рахуватися з тим, що у глибинному підсвідомому шарові людини "є все - є і первісна людина, є й світ звіра, є також уся історія" (Бердяєв). Відтак людину неможливо звести ні до її технічної подоби homo f aber, ні до раціоналістичної подоби homo sapiens; слід враховувати увесь спектр виявів її життєдіяльності (міф, святкування, танок, спів, екстаз, любов, смерть, надмірність, війну); неприпустимо нехтувати виявами афективності, неврозів, безладдя, випадковості. Дійсна людина виявляє себе, отже, "у діалектиці sapiens - demens ("розумності - нерозумності") (Морен). Гуманістичний психоаналіз обстоює думку, що поняття й С.л. означають не якість і не субстанцію, а одвічну й довічну суперечність, іманентну людському способові буття ("матріархальна" вкоріненість у природу та "патріархальна" виокремленість з неї через соціум і культуру). У сучасному людинознавстві есенційному (сутнісному) підходові до витлумачення людини протистоїть екзистенційний. Екзистенціалістичне уявлення про передування існуванню доповнюється тезою про те, що той, хто визнає людську свободу, має взагалі відмовитися від ідеї сутності на користь існування, воно не "перше", а абсолютне (Нансі). Больнов, посилаючись на Плеснера, обстоює погляд на людську сутність як питання "відкрите" для нових і незавбачуваних відповідей.

 ч первісна людина

n геогр. н.

острів Ява

* * *